Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава. Наша рідна мова – українська – офіційно визнана однією з найкрасивіших: вона посідає друге місце в світі за мелодійністю (після італійської) та третє за красою лексики (після французької та перської). І це не прості слова – а підтверджені факти. Ось як сказав про неї Олесь Гончар: “Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів – скількома епітетами супроводяться визнання української мови… Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.”
Українська мова витримала жорстокі випробування. Це і зневажання її польською владою, російським царизмом, прагнення знищити її і за радянських часів. Не раз українцям забороняли сповідувати віру і вчити у школах дітей – друкувати Святе Письмо і видавати шкільні підручники. Але ніякі негаразди не змогли її знищити, і в незалежній Україні вона отримала статус державної. Тож плекаємо рідну мову – генетичний код нації!
Запрошуємо до літературного круїзу з майстром розмовного жанру, заслуженим артистом України Борисом Лободою в бібліотеці ім. П.Усенка. Борис Іванович читає вірші Станіслава Тельнюка і Віктора Баранова, присвячені українській мові, що були написані десятиліття тому, але актуальні і сьогодні.
Немає коментарів:
Дописати коментар