З історії
ляльки-мотанки
Лялька-мотанка - давній оберіг української родини. Великі
й маленькі, без чіткого обличчя, схожі на м’який комочок вони є втіленням добра і лагідності, вони
основа родоводу та етносу, любові до милого серцю краю, сподівання на краще,
віра в добро та захист від злих сил. І не важливо, зроблена вона нашвидкуруч
для тимчасової дитячої забавки, чи виготовлена старанно в якості подарунка на
свято.
Процес народження ляльки-мотанки
Наші предки надавали великого значення виготовленню
ляльок. Намотували по спіралі, за годинниковою стрілкою тобто за сонцем.
Головою ляльки можуть бути як намотані шматки тканини, що є символом плинності
життя та руху, так і горішок, що є символом мудрості. Традиційна лялька-мотанка
завжди мала одяг. Усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює
землю, сорочка - три часи: минулий, теперішній і майбутній, головний убір -
очіпок, стрічка чи хустка - зв’язок з небом.
Лялька - мотанка створюється
дуже швидко.
Намотується простенька лялечка приблизно півгодини, а вже
потім можна «безкінечно» довершувати її образ вишуканою зачіскою, намистом,
прикрашати одяг. Якраз на етапі створення лялька має свій характер і підказує,
яку вона хоче спідничку, хустину чи капелюшок.
Оскільки лялька-мотанка
символізує долю людини, тому на ній не повинно бути вузликів,
бо «вузол» утвориться на долі. Проте інші майстрині вважають, що коли зав’язати
вузлик і загадати бажання, то воно обов’язково збудеться. Також ляльку-мотанку
не можна шити, проколювати голкою чи шпилькою. Ні в якому разі не можна нічого
пришивати до неї.
Ляльку-мотанку виготовляли з усього, що було під руками,
а це переважно клаптики
старих вишитих сорочок, старий одяг матусь і бабусь. З огляду на це українська
лялька набула регіональних ознак. Така лялька оспівана в піснях, обласкана в
казках. Часто виготовляли ляльок із соломи.
Навіть зараз лялька-мотанка є своєрідним символом
України, проявом нашої багатогранної культури і яскравим мистецьким витвором, в
який закладена любов і добрі наміри.