УЧІТЕСЬ, ЧИТАЙТЕ, І ЧУЖОМУ НАУЧАЙТЕСЬ Й СВОГО НЕ ЦУРАЙТЕСЬ. Т.Г.ШЕВЧЕНКО

субота, 9 лютого 2013 р.

"МЕРЕЖИВО СНІЖНИХ ЗІРОК"- засідання гуртка "РОДИННЕ КОЛО"



З історії ляльки-мотанки
Лялька-мотанка - давній оберіг української родини. Великі й маленькі, без чіткого обличчя, схожі на м’який комочок  вони є втіленням добра і лагідності, вони основа родоводу та етносу, любові до милого серцю краю, сподівання на краще, віра в добро та захист від злих сил. І не важливо, зроблена вона нашвидкуруч для тимчасової дитячої забавки, чи виготовлена старанно в якості подарунка на свято.
Процес народження ляльки-мотанки
Наші предки надавали великого значення виготовленню ляльок. Намотували по спіралі, за годинниковою стрілкою тобто за сонцем. Головою ляльки можуть бути як намотані шматки тканини, що є символом плинності життя та руху, так і горішок, що є символом мудрості. Традиційна лялька-мотанка завжди мала одяг. Усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю, сорочка - три часи: минулий, теперішній і майбутній, головний убір - очіпок, стрічка чи хустка - зв’язок з небом. 

Лялька - мотанка створюється дуже швидко.
Намотується простенька лялечка приблизно півгодини, а вже потім можна «безкінечно» довершувати її образ вишуканою зачіскою, намистом, прикрашати одяг. Якраз на етапі створення лялька має свій характер і підказує, яку вона хоче спідничку, хустину чи капелюшок.
Оскільки лялька-мотанка символізує долю людини, тому на ній не повинно бути вузликів, бо «вузол» утвориться на долі. Проте інші майстрині вважають, що коли зав’язати вузлик і загадати бажання, то воно обов’язково збудеться. Також ляльку-мотанку не можна шити, проколювати голкою чи шпилькою. Ні в якому разі не можна нічого пришивати до неї.
Ляльку-мотанку виготовляли з усього, що було під руками, а це переважно клаптики старих вишитих сорочок, старий одяг матусь і бабусь. З огляду на це українська лялька набула регіональних ознак. Така лялька оспівана в піснях, обласкана в казках. Часто виготовляли ляльок із соломи.
Навіть зараз лялька-мотанка є своєрідним символом України, проявом нашої багатогранної культури і яскравим мистецьким витвором, в який закладена любов і добрі наміри.

Лялька – мотанка – це найдавніша іграшка людства. Вона зависає концептуально між скульптурою, декоративно – ужитковим мистецтвом і забавкою. Українці, одні з небагатьох народів світу, донесли до наших днів цей витвір мистецтва. З давніх – давен і дотепер лялька – мотанка виконувала в житті українців багато функцій, в тому числі ритуальних. Вона була не лише іграшкою, а й оберегом дому, мала магічне значення. Її вважали посередником між живими і тими, кого вже немає або хто повинен народитися. Таку ляльку клали до колиски, перш ніж покласти туди немовля. Вважалося, що вона очищає ліжечко від злих духів та оберігає сон і здоров’я немовлят. Лялька – мотанка оберігала домашнє вогнище та достаток у сім’ї. Вона була оберегом людини протягом усього життя. До середини такої ляльки вкладали монети, зерно, шерсть (для збереження домашнього тепла і достатку). Була лялька – годувальниця. Її робили дівчата в період повноліття для того, щоб вдало вийти заміж, продовжити рід, народжувати дітей. Лялька – наречена захищала дівчат від пристріту, привертала гарного жениха. До Вербної неділі і Великодня була лялька – голубка, яку виготовляли з червоної тканини. Така лялька символізувала відродження. Вона була подарунком до Великодня. А подарунком до Різдва була лялька – Ангел. Ляльку – зернинку дарували з побажанням великого урожаю.
Ляльки були буденні і святкові. Буденними ляльками діти бавились кожен день, мами намотували їх нашвидкоруч з клаптиків тканин, що знаходили в хаті. Руки в такої ляльки були не завжди, а якщо були, то символічні і короткі. Святкові ляльки – мотанки були чепурними і гарними: вони мали вінок зі стрічками на голові або корону, елементи вишивки на “одязі”, багато намотаних спідниць з дорогої тканини. Називались такі ляльки “Боярині” або “Дружки”.
Українська лялька часто виконувала роль лікаря. Якщо в сім’ї хворіла дитина, то їй робили спеціальну ляльку – мотанку, яку змотували з тієї трави, яка допоможе при хворобі. Така ляльку була забавкою для дитини і давала цілющий ефект. Лікувала лялька навіть дорослих. Після усіх лікувальних процедур ляльку спалювали, аби разом з нею згоріли всі недуги.
Секрети виготовлення ляльок передавалися від матері до дочки. Якщо в хаті була незаміжня дівчина, у вікно виставляли мотанку з косами.
Тяжко визначити, коли на теренах України з’явилася перша лялька – мотанка. Багато джерел сходяться на тому, що це було 7 тисяч років тому. Зародилося це мистецтво в Середній Наддніпрянщині, зокрема на Київщині. Пройшли тисячоліття, а українська лялька популярна досі. І цікаво те, що за такий довгий період вона має такий вигляд, який був тисячі років тому, коли її вперше створили наші предки.
Лялька – мотанка — оберіг дому
В українських родинах лялька – мотанка була оберегом, символом мудрості, берегинею роду, символом матері – прародительниці. Мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочок тканини, прив’язувала паличку і давала як іграшку. Виготовляючи ляльку, жінки вкладали у неї свою енергію, побажання і добрі наміри. Ляльку – мотанку мати передавала доньці, коли віддавала заміж, а донька – своїй дитині. Цей процес зв’язував увесь рід.
Наші пращури вірили, що лялька є посередником між живими та ненародженими і тому дівчині, котра виходила заміж, разом з рушниками і сорочками, в скриню до приданого клали ляльку. Виготовляли її як наречену. До пари мотали також нареченого. Після весілля молода пара бавилася тими ляльками, бо вірили, що це прискорить народження дитини.
Ляльку, як оберіг, ставили на покуті зі сторони сходу сонця, над ліжечком дітей і над дверима.
В ляльку – мотанку українці вкладали різні побажання, наділяли різними символічними значеннями: на щасливу долю, сприяння
потаємним бажанням, гармонії людини з природою, на успіх і здоров’я, на добро і злагоду. Нею прикликали дощ. Тобто це була своєрідна пожертва богам, котра заміняла собою живу істоту.
Всіх дивує, а багатьох навіть лякає те, що у ляльок – мотанок, замість обличчя, намотаний хрест. Це не випадково, адже вона виникла не як іграшка, а як сакральна річ. Є різні пояснення цьому феномену і всі вони мають глибокий зміст. Хрест вважається символом життя, тому обличчя намотували саме ним. Наші пращури вірили, що через очі в ляльку може вселитися душа дитини або іншої людини. Також вважалося, що хрест замість обличчя означав переплетення стосунків чоловіка та жінки. Голова ляльки символізувала сонце, а нитки, намотані хрестом, веселку. Також наші предки вважали, що сакральна істота з хрестом замість обличчя символізує гармонію вертикалі (духовності) і горизонталі (земного розвитку людини). Слід також пам’ятати, що хрест — солярний знак, тому лялька з таким обличчям несе в собі сонячну енергетику.

 

Немає коментарів:

Дописати коментар